Музей ХДЮКМ


Морські походи козаків – бойова сторінка історії українського флоту

19.10.2018

/Files/photogallery/8275/DSC_0160.jpg Напередодні відзначення Дня українського козацтва в Музеї ХДЮКМ відзначили 473 річницю походу вісімсот козаків під проводом Ісачка з Брацлава, Карпа Масла Та Івана Держка з Черкас під Очаків. Тієї давньої жовтневої ночі козаки підпливли вночі на тридцяти двох чайках під Очаків і здобули замок, убивши турецьку залогу і взявши тридцяти двох чоловік в полон. Цю жовтневу подію, що відбулася у 1545 р., юні моряки Харківського дитячо-юнацького клубу відзначають вже сім років поспіль. За цей час в Музеї клубу накопичилося чимало матеріалів з історії морських походів козаків та з’явилися археологічні артефакти з часів козаччини на території Слобожанщини. Так, вперше юним курсантам гуртків «Юнга» (керівник Голоднік В.І.), «Морський дизайн» (керівник Григорова О.Ю.), «Судномоделіст» (керівник Барановський М.К.) були запропоновані три кришки на козацькі люльки і козацька бритва, які були виявлені під час археологічних розвідок в урочищі Золотий Яр Чугуївського району і передані краєзнавцями на зберігання в археологічний фонд Музею клубу. Ці археологічні знахідки стали яскравим додатком до пересувної виставки «Похід козаків на Очаків 13 жовтня 1545 р.», яка урочисто відкрилася саме напередодні Дня українського козацтва, яке відзначається 14 жовтня разом з Днем Захисника України і Днем Покрови Пресвятої Богородиці.

/Files/photogallery/8275/01.jpg Цікаво, що в Музеї в цьому році вже відмічали ще один морський похід до турецької фортеці. Це був літній морський похід козаків на Кафу в 1616 р. під проводом гетьмана Війська Запорізького Петра Конашевича Сагайдачного. Для відзначення цієї події в інформаційно-виставковій зоні ІІІ-го експозиційного залу Музею ХДЮКМ відкрилася тимчасова виставка «Морський похід Сагайдачного 1616 р.». Більше тисячі юних екскурсантів освітніх закладів міста відвідали цю виставку під час літньої практики. З матеріалів виставки і з лекції, яку юні екскурсанти прослухали в Музеї клубу стало відомо, що в липні 1616 року Сагайдачний разом із шістьма тисячами козаків на 120—150 чайках вирушив у морський похід. Провівши успішну атаку на турецьку ескадру на виході з Дніпра в Дніпровсько-Бузькому лимані, частина козаків, аби ввести турків в оману, щодо своїх подальших дій, демонстративно повернулись на Січ із захопленою здобиччю. З рештою війська, у складі 4 тис. козаків, Сагайдачний, приспавши пильність турків, продовжив свій похід під турецьку фортецю Кафу, до якої козаки прибули 22 липня 1616р. Уночі козаки висадилися на берег і підійшли до воріт Кафи. Раптовим нападом козаки захопили міську цитадель і прийнялись грабувати місто та звільняти християнських невільників. Аби взяти якомога більше бранців на свої чайки, козаки викинули чималу частину захопленого добра, тим самим підтвердивши свою обітницю визволяти із неволі християн, яку давали перед своїми походами. В результаті проведення операції було визволено кілька тисяч невільників, яких галерами було вивезено наДніпро. Повернення такої кількості полонених прислужилося всенародній славі Сагайдачного.

Відзначення морських походів козаків до турецьких фортець стало славною традицією Музею ХДЮКМ. Знайомлячись під час виховних заходів із стратегією і тактикою морського бою козаків, юні курсанти розкривають для себе славні сторінки історії українського флоту.

/Files/photogallery/8275/DSC_0001(1).jpg


День вшанування пам’яті учителя, який віддав своє серце дітям

/Files/photogallery/8275/DSC_0001.jpg 28 вересня 2018 р. виповнилося 100 років від дня народження видатного українського педагога, письменника, поета Василя Олександровича Сухомлинського і в Музеї ХДЮКМ відзначили цю подію, розмістивши пересувну виставку «Заповіти Василя Сухомлинського дітям та їх батькам». До виставки увійшли фотоматеріали, які розповіли про життєвий шлях українського педагога, і особливо про період керівництва Павлиською школою, яку недарма називали «школою радості». З розміщених на виставці матеріалів, відвідувачі виставки дізнаються, що педагогічний стаж видатного педагога починається з 17 років, коли юний Сухомлинський стає вчителем заочної школи, а пізніше, закінчивши інститут, повертається в рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі.

Під час лекції «Педагог, який віддав своє серце дітям», яку було проведено після відкриття виставки, юні курсанти гуртка «Юнги» (керівник Голоднік І.В.) дізналися, що у 1941 році під час Другої світової війни Сухомлинський добровольцем йде на фронт, а в січні 1942 року був важко поранений,довго лікувався і вже не зміг повернутися довійськової служби. І тому, у червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він працював до березня 1944 року. У 1948 роціСухомлинськийстає директором Павлиської середньої школи і працює а цій посаді 23 роки. В 1948 році це була звичайна, пересічна школа, яку він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості.

/Files/photogallery/8275/DSC_0002.jpg Юні курсанти клубу, відвідувачі виставки з цікавістю дізналися про зміст «Наказу дітям» від Сухомлинського. В ньому, Василь Олександрович застерігав молодь не завдавати болю і образи батькам, які живуть заради щастя своєї дитини. Сухомлинський, звертав увагу дітей: «Твоя сім’я – це не тільки батько й мати. Це й ви, діти. Це твоя поведінка, твої вчинки. Запитуй у батька й матері дозволу на те, що без них вам робити не можна, або ж не тактично. Справжня свобода сина й дочки – бути слухняними дітьми. Підкорення волі батьків – перша школа громадського виховання, перша дисципліна твоєї совісті».

Наставляючи юнаків, Василь Олександрович писав: «Три нещастя є в людині: старість, смерть і лихі діти – говорить українська мудрість. Старість – невідворотна, смерть – несмолима, перед цим нещастям ніхто не зможе зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків ваших, а й від вас самих».

Окрім курсантів клубу, пересувну виставку відвідали і батьки юних курсантів, яким було цікаво дізнатися про заповіти Сухомлинського. Так, Василь Олександрович заповідав батькам поважати власну дитину, вірити в неї, ніколи її не принижувати, не погрожувати, не вимагати в дитини обіцянок, не моралізувати, не позбавляти дитину можливості бути самою собою, не боятися визнавати свої помилки, допомагати дитині повірити в себе, виховувати не тільки дитину, але й самого себе.

/Files/photogallery/8275/DSC_0005.jpg


Новий стенд в Музеї – нова сторінка старої історії Харківського дитячо-юнацького клубу

/Files/photogallery/8275/DSC_0022.jpg В цьому році Харківському дитячо-юнацькому клубу моряків виповнюється 40 років. Подібних клубів на території України нараховується близько 16-ти, але тільки Харківський клуб має музей, історія якого тісно пов’язана з історією цього позашкільного закладу. Майже всі роки існування клубу збиралися унікальні експонати та матеріали з історії військово-морського флоту, які стали основою для експозицій Музею клубу моряків. Зали Музею клубу стали вагомою підтримкою освітніх закладів міста в вихованні справжніх патріотів. За останні роки Музей клубу досяг значних успіхів в проведенні краєзнавчих досліджень та просвітницькій роботі.

Актив музею клубу оновив старий стенд «Наші ветерани» і зібрав цікаву інформацію про директорів і керівників гуртків Харківського дитячо-юнацького клубу моряків. Так на стенді окремим рядом були розміщені портрети усіх шести керівників закладу, які працювали протягом сорокарічної історії клубу. Це Черныш Анатолій Анатолійович, капітан 1 рангу, керував закладом з 1978 по 01.08. 1984рр.;НемітченкоВіталийПетрович,майорувідставці,інженераэрофотогеоде-зист, директор клубу з 01.08. 1984 р. по 31.05.1985 р.;Безкоровайний Михайло Трохимович, капітан 1-го рангу у відставці, директор клубу з 04.06. 1985 г. по 1987 г.;Хрізман Ісаак Якович, капитан 1 рангу у відставці, директор клубу з 1987 г. по 31.05. 1995 рр.; Смоляков Віктор Олексійович – директор клубу з 01.06. 1995 г. по 01.05. 2002 г.;Онищенко Юрій Володимирович - штурман дальнього плавання, директор клубу з 20.05. 2002 г.

До оновленого стенду були додані світлини з історії роботи гуртків морського напряму під керівництвом уславлених моряків і спортсменів. То були по-справжньому цікаві люди, досвідчені та загартовані в морських походах моряки військового та цивільного флоту, офіцери армії, спортсмени: Богомолов В.В. – капітан 2-го рангу, Шелест В.Я. – капітан далекого плавання, Єфименко Є.О. – капітан 1-го рангу, Погромський В.А. – лейтенант ВМФ, штурман далекого плавання, Барановський М.К. – підполковник у відставці, Мартиненко О.К. – інженер-судноводій, Переяслав А.Г. – майстер спорту СРСР з радіоспорту, суддя республіканської категорії, Петров О.А. – майор ВМФ у відставці, Голодник В.І. – майстер спорту з веслування на каное, Шаходько Г.О. – КМС з підводного спорту, Мойсеєнко О.М. – капітан 3-го рангу, майстер спорту з боксу та багато інших. Усі світлини надійшли з архіву Музею з тільки-но створеного фото-фонду і були відреставровані, скановані і відкоректовані.

/Files/photogallery/8286/DSC_0059.jpg Особливо клопіткою роботою із збирання матеріалів до стенду, була робота зі впізнання тих, хто був сфотографований на світлинах без підписів. І найважчим було впізнання випускників Соловецької школи юнг, яка була створена за наказом наркому ВМФ СРСР від 25.05. 1942 р. на базі Соловецького учбового загону Північного флоту, що дислокувався на Соловецьких островах. Взимку 1984 р. до Харківського клубу юних моряків завітали колишні випускники цієї школи і розповіли юним курсантам клубу як за 1942-1944 р. в школі було підготовлено більш 4500 спеціалістів для ВМФ СРСР: радисти, рульові, мотористи, боцмани торпедних катері, як зовсім молоді юнги воювали на кораблях Північного, Балтийського,Чорноморського.Тихоокеанськогофлотів,вАмурській,Біломорські, Волзькій, Дунайській, Дніпровській, Каспійській та Онезькій флотиліях. Серед випускників школи юнг, які були впізнані на світлинах були і наші земляки – Дзюба Євгеній Георгійович, який проживав за адресою: Московський проспект 250- в, кв. 72, Батіщев Микола Дмитрович, який проживав по вул. Короленка 12, кв. 10, Колесніков Микола Григорович, Анатолій Негара. Останній служив на тральщиках. Його корабель потопив підводний човен в Карському морі. Чудом вижив наш земляк – два тижні його носило по холодному морю, яке воно буває восени. Врятував небагатьох моряків мішок муки, який знайшли вони в смузі прибою. Після війни А. Негара працював у Харкові на Тракторному заводі і відвідував Соловки під час зльотів юнг Північного флоту.

Новий стенд розпочав свою роботу ще під час літньої практики і викликав неабияку зацікавленість і дітей і їх батьків. Бажаємо нашому оновленому стенду шість футів під кілем під час його плавання бурхливим морем під назвою Харківський дитячо-юнацький клуб моряків!


День Партизанської Слави в залах Музею ХДЮКМ

/Files/photogallery/8275/DSC_0010.jpg 19 вересня, напередодні вшанування пам’яті підпільників і партизан і відзначення Дня Партизанської Слави в залах Музею клубу відбувся виховний захід «Нескорені підпільники Харкова». Для проведення заходу була підготовлена пересувна виставка «Харківське підпілля: сторінки історії» і запрошені учні 5-А класу Харківської гімназії № 158, які напередодні відвідування залів музею, майже повним складом класу, подали заяву на вступ до гуртка клубу «Юнга», керівником якого є Петров О.А.

Під час ознайомлення з виставковими залами учням-екскурсантам було запропоновано взяти участь у виховному заході, присвяченому Дню Партизанської Слави, який щорічно відмічається в Україні 22 вересня. На пересувній виставці, яку розміщено було у інформаційно-виставковій зоні другого залу музею, були представлені матеріали досліджень курсантів краєзнавчої групи «Чайка», світлини з походів і краєзнавчих екскурсій місцями підпільної роботи в Харкові в часи нацистської окупації в роки Другої світової війни.

Особливу увагу на виховному заході приділялося долі двох жінок – харківській підпільниці Галині Нікітіній і партизанці з Краснокутщини Мотрі Вавілкіній, яка загинула від рук нацистських окупантів, перебуваючи в лавах партизанського загону на території Білгородщини.

Під час німецької окупації Харкова, в роки Другої Світової війни, Галина Нікітіна була членом підпільного обкому ЛКСМУ, який було створено в жовтні 1941 р. Першим секретарем підпілля комсомольців був Олександр Зубарєв – підпільний позивний Петро Коваль, другим – Петро Глущенко, за позивним Терентій Климчук. В їх руках були невидимі нитки розгалуженої мережі комсомольсько-молодіжного підпілля області, явки, паролі.

Робота підпільників була складною – навколо агенти гестапо та колабораціоністи. Вже на першому засіданні обкому 2 листопада 1941 р. було прийнято рішення розповсюджувати листівки про звірства загарбників.

До січня сорок другого року підпільники написали дванадцять різних текстів листівок і поширили більше шістсот написаних власноруч екземплярів. В умовах загрозливої обстановки, облав ставало все складніше працювати. Двічі Галина Нікітіна попадала в облави. А вже 23 січня 1942 р. за показаннями провокатора, гестапівці увірвалися до квартири Галини Нікітіної, провели ретельний обшук, і знайшли лише один екземпляр листівки. Але цих матеріалів було замало. Почалися виснажливі, жорстокі допити, які продовжувалися три тижня і 15 лютого Галина Нікітіна не повернулася з допиту.

Ще однією мужньою жінкою-підпільницею і партизанкою була Мотря Михайлівна Вавілкіна, яка народилася в селі Любовка Краснокутського району на Харківщині. З початком війни Мотря з подругою вступила до Дмитрівського партизанського загону. Там у дівчат, як і у всіх партизан, були свої позивні – Клава озивалася на «Астру», а Мотря звалася «Білкою».

/Files/photogallery/8275/DSC_0008.jpg Одного разу, під час проведення бойової операції взимку 1942 р., Мотря після сутички і отримання поранення, була захоплена в полон окупантами. Після допитів і знущань, Мотрю застрелили і заборонили місцевому населенню ховати патріотку. Але вночі партизани, ризикуючи своїм життям, зуміли повернути тіло Мотрі до загону і гідно поховати її.

В нашому місті, в інших містах і селах Харківщини достатньо багато пам’яток, які розповідають про підпільну боротьбу патріотів з німецькими окупантами. Молоді патріоти не мали недостатнього досвіду ведення партизанської боротьби в підпіллі. Їх зраджували і забували підтримати, але вони гідно захищали свою рідну Батьківщину в складні роки окупації.


День українського кіно в морському музеї

/Files/photogallery/8286/вихованці в музеї ХДЮКМ_вересень 2018(1).jpg На початку вересня українські кінематографісти відзначають День українського кіно, який отримав статус офіційного державного професійного свята в 1996 році. 12 січня 1996 року в Києві, другий Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 52/96 «Про день українського кіно», який наказував відзначати цю дату щорічно у другу суботу вересня місяця. Тоді в указі йшлося, що нове професійне свято вводиться «на підтримку ініціативи працівників кінематографії України».

Здавалося, яке відношення має це професійне свято українських кінематографістів до роботи Музею Харківського дитячо-юнацького клубу моряків? Але саме в Харкові і зародилося українське кіномистецтво, про історію якого дізналися курсанти клубу – вихованці гуртка «Англійська мова для юних моряків» (керівник Ільнікова Т.М.) та іх батьки, які теж із зацікавленістю відвідали лекцію-презентацію в залах Музею клубу.

Вже на перших кадрах презентації з’являється світлина меморіальної дошки, яка розповідає, що на місці будинку за адресою Московський проспект № 10/12 у ХІХ cт. знаходились механічні майстерні Харківського університету, де й працював Йосип Тимченко, майбутній винахідник прототипу сучасного кінознімального апарату для кінопроекції. В 1893 р. вже на той час головний механік Одеського Новоросійського університету Йосип Тимченко здійснив перші в світі кінозйомки – зафільмував вершників і метальників списів.

Наступні слайди презентації розповідали про діяльність ще одного харківського фотографа та кінематографіста Альфреда Федецького, який у вересні 1896 р. зняв кілька короткометражних документальних сюжетів, а в грудні в Харківському оперному театрі він вже влаштував перший публічний кіносеанс у Російській імперії.

З дореволюційним кіно в Україні пов’язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна, яка народилася в Полтаві і багато знімалася в Одесі.

У 1922 році було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління, якому вдалося реконструювати одеське і ялтинське підприємства, а в 1928 році ввести в дію Київську кінофабрику (майбутню Київську кіностудію ім. О. Довженка).

Наприкінці 1920-х рр. особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О.Довженка "Звенигора" (1928), "Арсенал" (1929), "Земля" (1930). У 1958 році на Всесвітній виставці в Брюсселі серед 117 видатних критиків і кінознавців із 26 країн світу, фільм "Земля" було названо у числі 12 найкращих картин усіх часів і народів.

Українські художники впродовж минулого століття створили власну яскраву кіношколу, яка гідно збагатила світове кіно. У пам’яті назавжди залишаться імена Олександра Довженка і Івана Кавалерідзе, Марка Донського, Сергія Параджанова, Леоніда Бикова, Леоніда Осики, Івана Миколайчука і багатьох їх талановитих творчих послідовників. Протягом останніх років в український кінематограф прийшло нове покоління кіномитців.


Український стиль і побут на виставці міста і Музею клубу

2018-06-05

/Files/photogallery/8284/DSC_0009.jpg В кінці травня методист КЗ «Харківський дитячо-юнацький клуб моряків» Кудлай Л.К. відвідала виставку автентичного українського вбрання «Родзинки українського стилю», до якої увійшли елементи традиційного костюму із колекцій Ірини Шегда, Ірини Голубєвої та Ірини Маркевич.

Треба відмітити, що і в самому музеї ХДЮКМ зберігається одна жіноча і дві чоловічі сорочки, які надійшли до зібрань музею з Сумщини і з приватної колекції Марченко С.О. То того ж, в музеї відкрилася інтегрована виставка «Шляхами Слобожанщини за слобожанськими старожитностями», в якій представлені не тільки фотоматеріали краєзнавчих походів групи «Чайка», але й ті етнографічні пам’ятки, які надходили в музей внаслідок цих походів та були передані на зберігання в музей. Відомо, що самобутній національний одяг розкриває душу, характер і зовнішність українського народу. Тому екскурсія до КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», де була розміщена вище згадувана виставка мала неабияке значення для вивчення елементів української вишивки тих експонатів, які присутні в музеї клубу.

/Files/photogallery/8284/DSC_0040.jpg Експозиція методичного центру репрезентувала унікальне зібрання приватних колекцій народного одягу ХІХ-поч. ХХ століття. На виставці були представлені комплекти одягу з усіх регіонів України, сорочки, виконані в різноманітних техніках вишивки, а також інформаційні стенди, які познайомлять відвідувачів з основними елементами традиційного строю, їх кроями та мотивами.

У рамках відкриття відбувся майстер-клас з зав’язування хустини, презентовані каталог світлин сучасних українських жінок в автентичному вбранні й етнокалендар.

На виставці ж музею клубу представлені унікальні предмети побуту жителів Слобожанщини кінця ХVІІІ- поч. ХХ ст. Це і рубель, праник, жорно, макітри, ринки, глечики для випікання пасок, рушники, чавунні праски і чавунці. Цікавий матеріал надійшов від краєзнавців міста, які проводили археологічне обстеження с. Огульці і смт Кочіток. Звідти надійшла колекція молотків коваля: дворучне ковадло, одноручний молоток, молоток для розбивання цегли, а також колекція сап для обробки овочевих культур та цукрового буряка. Окреме місце в етнографічній колекції Музею займають фішки, якими бавилися дітлахи на Слобожанщині. Цікавим є той факт, що для гральних фішок діти обирали фрагменти горщиків різних археологічних культур, які випадково знаходили на полі і навіть давні ритуальні хлібці скіфського періоду.

В перші дні екскурсій в Музеї клубу діти ознайомилися з матеріалами виставки «Слобожанськими шляхами ....» і виявилося, що багато хто навіть і не підозрював - як же їхні прабабусі прали і прасували білизну, розтирали мак, в чому випікали паски і як отримували борошно. Після ознайомлення з етнографічною виставкою в музеї клубу багато хто з юних відвідувачів зацікавився старожитностями рідного краю і, вірогідно розповість своїм рідним, які підхоплять цей запал дитини і продовжать знайомство з історією рідного краю в інших музеях міста і області.


Наукові конференції – підсумок роботи Ради Музею

2018-05-12

/Files/photogallery/5/кроковеє коле 2.jpg Стало вже законом, що для членів Ради Музею ХДЮКМ навесні наступає звітний період, коли усі матеріали досліджень за рік стають основою для наукових досліджень, виступів на конференціях, публікацій. Так, в цьому році такий період почався з виступу Тура Ярослава, учня ХЗОШ № 111, члена Ради Музею ХДЮКМ, активного вихованця краєзнавчої групи «Чайка» на науково-практичній конференції «етнологія і фольклористика» в рамках ХVІІ відкритого фестивалю традиційної народної культури Кроковеє коло, який проходив в кінці березня 2018 р. в обласному організаційно-методичному центрі культури і мистецтва. Ярослав виступив з дослідженням, яке раніше було представлене на конкурс-захист учнівських науково-дослідницьких робіт членів МАН України «Чоловічі та жіночі натільні православні хрести ХVІ-ХVІІ ст. на Слобожанщини», звузивши лише територіальні і хронологічні рамки.

/Files/photogallery/5/Кроковеє коле 1.jpg Участь в науково-практичному семінарі ІХ Луньовських читань методиста ХДЮКМ Кудлай Л.К. стало наступною ланкою у звітному періоді і про наслідки такого виступу вже сповіщалося в новинах музею. А ось виступ Кудлай Л.К. на ХХІІ міжнародній науковій конференції «Слобожанські читання» після декількох років перерви став справжнім відкриттям звітного сезону. В цьому році конференція проходила з нагоди Міжнародного дня пам’яток і визначних місць, Дня пам’яток історії та культури і присвячена була 170-річчю з дня народження Єфименко О.Я. (1848-1918), українського історика, етнографа. Методист клубу підготувала для виступу на цій конференції доповідь «Причини перенесення храмів на території Слобожанщини в межах Харківської єпархії в ХVІІІ-ХІХ ст.», яка була представлена на секції «Церковна історія та філософія». В цьому році робота цієї секції була присвячена 1030 річниці з часу хрещення Київської Русі (988), 260- річчю від дня народження Йоганна Баптиста Шада, першого ординарного професора філософії Харківського університету та 225-річчю від дня народження Інокентія (Олександрова) єпископа Слобідсько-Української та Харківської єпархії.

В один день з виступом на «Слобожанських читаннях» 18 квітня керівник Музею ХДЮКМ виступила і на науковій конференції «Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій», яка проводилась в рамках ХХІV Сумцовських читань в Харківському історичному музеї імені М.Ф. Сумцова.

Таким чином, заплановані планом Музею ХДЮКМ виступи на наукових конференціях здійснилися. План виконано на сто відсотків.


Навчальний поход на підводному човні «Малятко»

/Files/photogallery/8275/16.jpg Кожного року навесні дітлахи дошкільного навчального закладу № 182 поспішають на екскурсії, які присвячені підводній тематиці. В минулий раз діти стали учасниками екскурсії «Що приховує море?», а цією весною вихованці дитячого садочку відправилися в навчальний поход на підводному човні «Малятко». І така назва екскурсії зовсім не від того, що в ній беруть участь дошкільнята – малюки. Таку назву екскурсії навіяли ті дослідження, які протягом багатьох років діяльності музею Харківського дитячо-юнацького клубу моряків, проводили юні музеєзнавці, вивчаючи матеріали біографії мужнього і відважного підводника, Героя Радянського Союзу, командира підводного човна типу «Малятко-172» Ізраїля Ілліча Фісановича. Він свої дитячі і юнацькі роки провів в Харкові і в музеї зберігаються спогади очевидців про цей період життя майбутнього командира підводного човна. Тому і вирішили відправити дітлахів в навчальний похід в море на підводному човні, який отримав таку ж назву як і уславлений підводний човен під командуванням І.І. Фісановича, з тією лише різницею, що номер дитячого підводного човна відповідав номеру дитячого садочку - 182.

Спочатку, дітлахи дізналися, що підводний човен складається з різних відсіків і тому їм було запропоновано розділитися на підгрупи, які б мали своїх командирів. Командир повинен голосно докладати командиру про готовність команди до початку походу, а також підтверджувати, що команда відсіку готова до занурення.

/Files/photogallery/8275/014.jpg На початку походу кожний маленький підводник отримав індивідуальний вимірювач радіаційного фону на підводному човні. Крім того, юні підводники показали свої вміння в маршируванні, шикуванні і привітанні командира. Свої навички малюки демонстрували під пісню «Підводна стройова», яку написав І.І. Фісанович, що стала справжнім гімном усіх підводників.

Перед походом на підводному човні, малюки отримали звільнення на берег, де отримали можливість стати учасником фрагменту іншої екскурсії «Що ховається в мушлі?», основним елементом якої є паперові мушлі зі створами, в яких сховалися різні артефакти і скам’янілі істоти давніх ер, продукти вулканічної діяльності, які опинилися на морському дні. Малюки відкривають паперові створи мушлі і достають різні предмети, які могли опинитися на дні морському і намагаються впізнати предмет.

І як же без пісні і морського танцю в поході? Вихованці дитячого садочку відвідують музикальні заняття і вже знайомі з деякими елементами танцю, то їм пропонується ознайомитися з морським танцем і під знамениту морську пісню «Яблучко» відтворити свій власний танець.

Після занурення підводного човна, командири відсіків докладають про успішне виконання бойової задачі і слухають морські звуки, які б можна було почути під водою і намагаються пояснити походження цих звуків. Так з успіхом дітлахи впізнали шторм, прибій, звуки сонару і гвинтів підводного човна, крики чайок і дельфінів.

Завершили свій навчальний поход малюки в залі «Історії підводного флоту», де здали індивідуальні вимірювачі радіації в великий ящик, який дійсно був в дальніх плаваннях підводних човнів.


Науково-практичний семінар ІХ Луньовських читань

/Files/photogallery/8280/Науково-практичний семінар ІХ Луньовських читань.jpg Кожного року методист КЗ «Харківського дитячо-юнацького клубу моряків Харківської міської ради» Кудлай Людмила Костянтинівна відвідає науково-практичний семінар, який проходить в рамках Луньовських читань і виступає з доповідями, в яких віддзеркалюється фондова, виставкова, науково-дослідна і виховна робота Музею клубу.

В цьому році науково-практичний семінар ІХ Луньовських читань почався 30 березня 2018 року в приміщенні Музею історії університету ім. В.Н. Каразіна. На пленарному засіданні учасників заходу привітав голова Асоціації співробітників музеїв вищих навчальних закладів м. Харкова, завідувач кафедри історіографії, джерелознавства та археології історичного факультету, доктор історичних наук, професор С.І.Посохов; декан історичного факультету, кандидат історичних наук, доцент С.Д.Литовченко. З пленарноюдоповіддю «Підготовка музейного спеціаліста в Україні: криза та шляхи її подолання» виступила завідувачка науково-методичного відділу Харківського історичного музеюіменіМ.Ф.Сумцова А.В.Панченко. Після цього було презентовано нові видання: «Образ Харківського університету у образотворчому мистецтві» (С.І.Посохов) та «Символи та емблеми класичних університетів України (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)» (Є.С.Рачков).
Наприкінці пленарного засідання на учасників семінару очікував перфоманс «В університетському колі». Цей виступ групи студентів і викладачів університету став прем’єрним показом і був стартом для демонстарції перфоманса на відкритті інших виставок музею університету.

В цьому році на ІХ Луньовських читаннях Кудлай Л.К. виступила з доповіддю «Місце досвіду наукової та збирацької роботи музейних діячів кінця ХІХ – поч. ХХ ст. в музейній педагогіці сьогодення» на секції «Видатні музеєзнавці-педагоги». Доповідь базувалася на дослідженні музейної діяльності таких видатних учених як В.Б. Антонович, В. Хвойка, М.Ф. Сумцов, М. Біляшівський, Д.М. Щербаківський, М.Я. Рудинський. В доповіді робився акцент на те, що здобутий першими музеями в Україні досвід розгортання експозиційно-виставкової діяльності, підготовки тематичних екскурсій та лекторіїв, безупинна робота з поповнення і наукової фіксації матеріалу, який надходив в музейні осередки повинен стати основою в підготовці музейних і педагогічних кадрів сьогодення.

/Files/photogallery/8280/Науково-практичний семінар ІХ Луньовських читань2.jpg Далі приводилися факти, які свідчили про багатогранну роботу музейних діячів ХІХ-ХХ ст., які не були обізнані з основами музейної педагогіки. Але на сьогодення ця галузь музейної діяльності лише отримує можливості для повноцінного свого розвитку в Україні. Але перші фундатори музеїв своїми дослідженнями, збирацькою діяльністю, участю в краєзнавчих, етнографічних і археологічних експедиціях і розвідках створили умови для виховання нового покоління музейних педагогів, чия діяльність, особливо в музеях закладів освіти стає різноплановою і вимагає своєрідної підготовки і виховання.

Завершуючи свій виступ, Кудлай Л.К. нагадала заповіт Віталія Грубанта, який тридцять років очолював Музей природи Харківського національного університету і який по праву може стати заповітом для кожного, хто вважає себе справжнім музейщиком: «Якщо ви, повертаючись з роботи, думаєте про те, що ви будете робити завтра в музеї, якщо ви побачите експонат чи експозицію, яких немає в вашому музеї і захворієте душею; якщо ви, побачивши, як створене вами викликає у відвідувачів зацікавленість, відчуваєте себе щасливим, отже, ви справжній музейщик».


Дні Т.Г. Шевченка і його пам’ятника

/Files/photogallery/8275/Дні Шевченка_1.jpg Березень в Музеї Харківського дитячо-юнацького клубу моряків - це місяць відзначення 204-ї річниці з дня народження Т.Г. Шевченка і 83-ї річниці відкриття пам’ятника Великому Кобзарю в Харкові. Юні музеєзнавці клубу добре пам’ятають як відзначали день народження українського поета в 2014 році, коли вся країна святкувала 200 річницю. Тоді група краєзнавців пройшлася місцями і вулицями міста, які носили ім’я Т.Г. Шевченка. В цьому році в Музеї було вирішено відзначити спочатку день народження поета, а 25 березня присвятити відкриттю пам’ятника в Харкові. Для цих подій в інформаційно-виставковій зоні було розміщено тимчасову виставку «Історія пам’ятника Т.Г. Шевченку в Харкові», біля якої і були проведені лекція «Історія мармурового бюсту Т.Г. Шевченка» і виховна година «Артисти театру «Березіль» у створенні скульптурних образів».

Під час відкриття тимчасової виставки були запрошені вихованці танцювального колективу «Мобі-Дік» (керівник Яковлєва В.К.), які дізналися, що в світі нараховується близько 1384 пам’ятника видатному українському поету. З них 1256 розміщено в Україні, а 128 за кордоном в 35-ти державах. Найбільша кількість пам’ятників в Україні встановлено в Івано-Франківській області, де спостерігається 199 монументів. 187 пам’ятників поету встановлено у Львівській області, а 165 – в Тернопільській. З цікавістю вихованці клубу дізналися, що перший пам’ятник Т. Шевченку було відкрито в 1881 р. до 20-ї річниці з дня смерті художника і поета в м. Форт Шевченка в Казахстані під керівництвом І.А. Ускова, який був комендантом Новопетрівського укріплення, коли Шевченко знаходився там в засланні.

/Files/photogallery/8275/Дні Шевченка_2.jpg На виховну годину «Артисти театру «Березіль» у створенні скульптурних образів» були запрошені вихованці гуртку «Морський десант» (керівник Тисячник М.Л.). Вони відкрили для себе імена артистів Харківського театру «Березіль», які допомогли скульптору М.Г. Манізеру створити образи героїв шевченківських поем в скульптурному ряді, який супроводжував скульптуру Т.Г. Шевченка в знаменитому монументі, присвяченому видатному поету і художнику. Особливо зацікавило відвідувачів той факт, що Харківський дитячо-юнацький клуб моряків розміщено на вулиці А.М. Бучми, неподалік від якої паралельно проходить вул. Наталі Ужвій і перпендикуляром до цих вулиць проходить вулиця Леся Сердюка. Всі ці імена харківських артистів не тільки відзначилися на карті вулиць міста - вони вписані в історію української культури, театру і кіно.

Кожного разу, як виставку відвідували курсанти клубу його гості, або батьки, можна було спостерігати їх небайдуже і зацікавлене відношення до історії створення пам’ятника Т.Г. Шевченка в Харкові. Особливо вразила відвідувачів доля Наталі Ужвій, яка позувала для створення образу Катерини. Саме це образ відкриває 16 фігурний скульптурний ряду пам’ятника. У 1935 р., на відкритті пам’ятника Наталя Михайлівна уявляла собі як на роки залишиться в Харкові, образ Катерини, для якого вона довгий час позувала, але не здогадувалася, що доля вже готує їй важкі випробування: в 1937 році будуть розстріляні її брати і чоловік, а зовсім молодим, у віці 24 років піде з життя її син Михайло.

Виховна година, лекції і виставка зібрали в залах Музею клуба майже усіх курсантів їх батьків і гостей, які побажали юним музеєзнавцям нових досягнень.


Дні Пам’яті в Музеї ХДЮКМ

/Files/photogallery/8275/DSC_0006.jpg В лютому 2018 року в Музеї ХДЮКМ відзначили дві важливі події в історії України. Це були Дні жалю і пам’яті за полеглими українцями, які віддали своє життя, дослухаючись до свого серця, яке покликало їх на важкі випробування. Перша подія, яка відзначалася в Музеї клубу стала Днем Пам’яті воїнів-інтернаціоналістів і 29-ї річниці відведення радянських військ з Афганістану 15 лютого 1989 року. До відзначення цього дня в Музеї відкрилася пересувна виставка «Ніхто не створений для війни», підготовлена лекція «Афганістан: війна 1979-1989 рр.». На виховний захід «Ціна чужої війни» прийшли курсанти гуртків «Судомодельний» (керівник Барановський М.К.) і «Морський десант»(керівник Тисячник М.Л.). Під час проведення лекції, вихованцям клубу були запропоновано ознайомитися з матеріалами пересувної виставки, які включали фотографії Телечкуна Дмитра Олександровича, чий племінник-тезка був випускником клубу у 2010 році. Саме тоді до архіву клубу і його фотофонду надійшли унікальні фотографії, які зробив Дмитро Олександрович, коли проходив службу в Афганістані з 1987 до моменту виходу радянських військ з країни у 1989 р. Служив Дмитро Олександрович в мотострілецькій частині, яка дислокувалася в провінції Баглан, в долині річки Панджшер, що в перекладі означає долина п’яти левів. Частина, де служив Дмитро Олександрович контролювала караванні стежки, які використовували опозиційні війська для караванів зі зброєю, що надходили з Пакистану. Зі складів в Пакистані зброя і бойові припаси доставлялися до державного кордону і там формувався караван, який доставляв грузи до місця призначення. Згадуючи роки проведені в Афганістані, Дмитро Олександрович вже після повернення в рідні місця, записав у своїх спогадах: «І зараз, я можу з впевненістю сказати, що не приймаю війну. Так, треба вміти захищати свою сім’ю, себе, своїх сусідів, рідних, свою Батьківщину. Але я і до сих пір не знаю, кого захищав тоді. Ніхто не створений для війни!» Ці слова спогадів Телечкуна Дмитра Олександровича і дали назву нашій пересувній виставці, до якої в День Пам’яті воїнів-інтернаціоналістів прийшли курсанти клубу, віддаючи шану полеглим 2572 українським воїнам-афганцям.

/Files/photogallery/8275/DSC_0014.jpg Ще один виховний захід відбувся в Музеї клубу 18 лютого 2018 р., коли вся Україна вшановувала пам’ять Героїв Небесної Сотні. В цей день в виставково-інформаційній зоні Музею відкрилася пересувна виставка «У нашій пам’яті вони назавжди залишились!», де були розміщені портрети харків’ян, полеглих під час кривавих подій 18-20 лютого 2014 року на Майдані в Києві – Євгена Котляра, Владислава Зубенка, Юрія Паращука і загиблих під час теракту 22 лютого 2015 року біля Палацу Спорту в Харкові: Вадима Рибальченка, учня Харківської загальноосвітньої школи № 11 Данила Дідика, студента Харківської Академії Міського господарства Миколи Мельниченко, керівника Харківського Євромайдану Ігоря Толмачова. Віддати пошану загиблим героям-землякам прийшли до Музею вихованці гуртка «Англійська для моряка» (керівник Ільнікова Т.М.). Окрім пересувної виставки в Музеї розміщена і стаціонарна виставка «Пам’яті полеглим за єдину і свободну Україну», де були запалені свічки в знак жалоби за співвітчизниками, які склали безсмертну Небесну Сотню.


Крути – бій перших українських кіборгів

2018-01-31

/Files/photogallery/8273/музей 29 січня.jpg 29 січня 2018 року в виставково-інформаційній зоні Музею ХДЮКМ відбувся виховний захід «Пам’ятай про Крути!», в якому прийняли участь курсанти клубу. На захід прийшли вихованці гуртка «Морський дизайн» (керівник Григорова О.Ю.) і «Юнга» (керівник Мартиненко О.К.). Для вшанування пам’яті полеглих юнаків військової школи імені Богдана Хмельницького, Помічного студентського куреня Січових стрільців в Музеї біли підготовлені тимчасова виставка «Крути – бій за майбутнє», де були відображені документальні та художні матеріали цієї теми та лекція «Крути – бій перших українських кіборгів».

Минуло 100 років від тієї кривавої трагедії, що сталася внаслідок нерівного бою між бійцями української армії УНР і бійцями армії більшовиків 29 січня 1918 року під станцією Крути на Чернігівщині, яка відкривала шлях до захоплення Києва. Тривалий час найбоєздатнішою українською частиною був бойовий відділ 1-ї Української військової юнацької школи сотника Аверкія Гончаренка. Спільно з іншими військовими підрозділами та добровольцями 25–27 січня вони героїчно обороняли вузлову залізничну станцію Бахмач. Однак під загрозою оточення оборонці змушені були відступити до станції Крути, де почали укріплюватися. 28 січня у Бахмачі з’явилася об’єднана армія більшовиків, під командуванням М. Муравйова. Проте вже наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців (18–20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). Здебільшого вони були неготовими до військових дій і мали погане озброєння. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналися близько 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.

Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму, українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Загальні втрати загону сотника Гончаренка слали 250-300, з них забитими – 70-80. На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.


Танцювальна педагогіка в Музеї клубу

2018-01-17

/Files/photogallery/8275/1.jpg Ще наприкінці минулого 2017 року в Музеї Харківського дитячо-юнацького клубу моряків відбулася незвичайна екскурсія з використанням так званої танцювальної педагогіки. Вже і раніше в екскурсійній практиці Музею клубу фрагментарно використовувались незвичні нестандартні підходи до проведення екскурсій з дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку, які вимагають використання особливої музейної педагогіки. Це і прослуховування музикальних творів, спів і інсценування пісень морської тематики. Використання танцю під час відвідування музею є продовженням практики пристосування різних методів впливу на уявлення екскурсантів для більш глибокого осмислення матеріалу екскурсій.

/Files/photogallery/8275/2.jpg Розуміючи, що танець може використовуватися не тільки як педагогічний елемент пізнання, але й стати своєрідною танцювальною терапією, де рух розвиває соціальне, когнітивне, емоційне і фізичне життя екскурсантів. За словами Б.В. Асаф’єва «танок є мовою тіла. І якщо ми не можемо що-небудь передати словами, то показати в динаміці власного тіла, через його пластику набагато легше».

/Files/photogallery/8275/3.jpg Перш ніж підійти до подібної роботи в Музеї клубу було вирішено провести пробні танцювальні екскурсії для курсантів танцювальних колективів позашкільного осередку. Так для групи вихованок танцювального колективу клубу «Мобі Дік» була розроблена екскурсія «Мелодії рідного краю: пісня козака харківського полку Семена Климовского «Їхав козак за Дунай», яка складалася з трьох етапів. На початку екскурсії відвідувачам було запропоновано ознайомитися з виставкою і лекцією, присвяченою долі Семена Климовського, який довгий час вважався легендарною постаттю. Тільки в 1905 році історику Всеволоду Срезневському пощастило відшукати в особистій бібліотеці Петра I та опублікувати два рукописні твори, які підписав «негоднейший раб харьковский козак Семен Климов», зробивши їх надбанням усіх цікавих. Мова творів Семена Климовського близька до мови творів Сковороди-російська з численними церковнослов'янізмами та українізмами. Деякі твори написані повністю українською розмовною мовою.

Другим етапом екскурсії стало прослуховування пісні «Їхав козак за Дунай», яку співав меценат і блискучий дипломат Андрій Розумовський для Людвіга ван Бетховена. Вже під час першого прослуховування перед групою ставиться завдання спробувати відчути цю пісню через танок. Вже під час другого прослуховування, екскурсантки почали відпрацьовувати окремі елементи танку. А вже під час третього прослуховування між учасниками групи утворилася певна атмосфера колективної роботи, де окремі дівчата запропонували план танку на кожну строку пісні. Вже, коли вчетверте звучала пісня, група почала танок. Поступово до кінця пісні усі рухи групи стали більш відточеними і організованими. Так утворився танок за мотивами української пісні «Їхав козак за Дунай».


Виховний захід в Музеї «Невинні жертви Голодомору»

/Files/photogallery/8260/DSC_0105.jpg В останніх днях листопада в Музеї ХДЮКМ згадують про тяжке випробування українського народу в часи Голодомору 1932-1933 рр. В минулі роки представники Ради Музею відправлялися до Музею історії Голодомору в селі Волохів Яр Чугуївського району, ходили в краєзнавчий поход до пам’ятного хреста, який вперше в Україні було поставлено в Харкові в 1989 р. в Молодіжному парку і читали там біля знаку усім жертвам тих страшних випробувань спогади очевидців, які записали вихованці краєзнавчої групи «Чайка» в селі Мохнач Зміївського району.

В цьому році в ІV експозиційному залі в його інформаційно-виставковій зоні зусиллями представників краєзнавчої групи «Чайка» була підготовлена тимчасова виставка «Недитяча історія Голодомору», яка присвячена дитячим жертвам цього страшного лихоліття. На виставці представлені матеріали походів учасників краєзнавчої групи селищами Харківщини, де були зібрані спогади і фотоматеріали про важкі випробування в часи Голодомору 1932-1933 рр. Окрім того, на виставці представлені етнографічні матеріали, які збиралися протягом десяти останніх років: чавунці, горщики, жорнова, ринки, тобто ті предмети, які вживаються під час приготування їжі. Вони були представлені в перегорнутому вигляді, що означало, що посуд пустий і п’ять колосків на жорнова символізували славнозвісний закон про колоски, який забороняв збирання колосків на полях.

Під час проведення виховного заходу «Невинні жертви Голодомору» з курсантами гуртків «Юнга», «Англійська мова для моряка» були представлені світлини, які віддзеркалювали хроніку подій часів Голодомору в призмі відчуття дітей, яким було найважче переживати випробування голодом, а також були зачитані спогади жителя села Мохнач Бондарцова Семена Сергійовича 1921 року народження. Починаються ці спогади словами: «В селі від голоду багато померло народу. Де помирали там і ховали. Один коней пас у полі і помер під кущиком, там і поховали...».

Закінчуючи виховний захід і запрошуючи дітлахів продивитися виставку можна було помітити, що особливо зворушило курсантів репродукції картин українських художників, на яких були зображені діти в селах, біля хат і їх батьки, які безсило сидять на землі, опустивши руки і не знаючи як прокормити дітей.

/Files/images/DSC_0107.jpg


Річниця Революції Гідності в Музеї клубу

2017-11-22/Files/photogallery/8263/DSC_0003.jpg 21 листопада в Музеї Харківського дитячо-юнацького клубу моряків відбулося відзначення Революції Гідності яка залишила глибокий, визначальний і незабутній слід в історії. В інформаційно-виставковій зоні ІV експозиційного залу відбувся виховний захід «Майдан. Революція Гідності. Згадаймо головне» за участю курсантів гуртків «Юнга», «Морський дизайн» і «Судномоделіст». Під звуки пісні «Плине кача» вихованці клубу прослухали спогади учасників подій на Майдані біля стаціонарної виставки «Пам’яті полеглих за єдину і свободну Україну», вшанували пам’ять харків’ян, полеглих під час активної фази Революції Гідності, відвідали фотовиставку «І тільки тим історія належить хто за неї бореться й живе», що розміщена в інформаційно-виставковій зоні та прослухали лекцію про події, що розвернулися в листопаді 2013 р. на Майдані. Вихованці клубу усвідомили, що Революція Гідності не завершилася і продовжується в нашому сьогоденні. ЇЇ ідеали, надії й рішення разюче змінили нашу ментальність, розпочали і продовжують формувати нашу нову політичну ідентичність.

/Files/photogallery/8263/DSC_0005.jpg

Довгий час після завершення лекції та виховного заходу ще не розходилися курсанти гуртку «Юнга» (керівник В.І. Голоднік) переходячи від фотовиставки до куточку полеглих за свободну Україну, знову і знову вдивляючись в обличчя молодих співвітчизників, які віддали своє життя заради нового справедливого і чесного життя. Юні курсанти усвідомлюють, що багато чого треба зробити, щоб настав той час, коли українці заживуть вільно і щасливо, і, як говорили курсанти: «За нами останнє слово!».

/Files/photogallery/8263/DSC_0008.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 159