Використання матеріалів музею ХДЮКМ під час роботи з вихованцями дошкільних закладів
В непростий час випробувань, музеї при закладах освіти почали частіше використовувати забуті форми роботи. Серед них - використання матеріалів музею під час роботи з вихованцями дошкільних закладів. В час, коли екскурсії в музей стають небажаними, музей сам приходить на зустріч із дітьми. Так, використовуючи досвід і матеріали музею, можна побудувати екскурсії довкіллям. Прикладом подібної стала екскурсія вихованців ДНЗ № 182 разом із Музеєм флоту харківського дитячо-юнацького клубу моряків до джерела Котлярчина струмка. Сюжет розвивається навколо незвичайного листа, який знайшли діти під час прогулянки. В ньому було зрозуміло, що хтось просить допомоги, але слова в листі розмокли від снігу. Пошуки приводять дітей до клубу юних моряків, де під якорем їх чекає новий лист, але складений з використанням азбуки Морзе. Ясно, що допомогти можуть моряки, які розтлумачили напис сигналу біди «SOS»! Пошуки приводять дітей до джерела в яру Котлярчина струмка.
Стоячи на лівому березі Котлярчина струмка в яру керівник музею пояснює походження назви струмка. Розповідь починається із сивої давнини, коли на місці, де стоять діти шумів степ з духмяними травами, де в прохолодному яру, біля струмку оселилися перші поселенці Слобожанщини. Вони займалися бджільництвом і викачували духмяний мед. Серед них був такий собі Котляр. На честь першого поселенця цих міст і названо яр і струмок. Вузенький і невеличкий струмок живився джерелами з чистою і прозорою водою. Розказуючи про утворення джерел, керівник музею підводить до струму джерела і пояснює, що виникає воно в місці, де на земну поверхню виходять підземні води під тиском і утворюються на дні ярів, на схилах крутих берегів річок. Слово «джерело» з давньої мови означає— «горло», «отвір» з якого б'є вода», кипляча вода. Джерело також іноді називають ключем, криницею, живцем. Тут діти можуть спитати у місцевих жителів, які набирають воду, чому вони це роблять. Ясно, що у порівнянні з водопровідною водою, джерельна вода чиста, прозора і смачна.
Далі пояснюються такі поняття як гать - угачена дорога через болотисту місцевість, яку в давнину створювали як дорогу через болото і завалювали, тобто гатили землею, соломою, деревиною.
Використовуючи підзорну трубу, яку діти заздалегідь зробили на занятті, шукають того, хто б вимагав допомоги. Починається обстеження Котлярчина струмка, на борту якого і утворилося джерело. Тут на березі вузенького струмку можна провести навчання з визначення лівого і правого берегів струмка, дослідити природу і освоїти елементарні навички пішого туризму. Тут діти прислухаються, чи не чути того, хто потребує допомоги? Діти чують звуки природи: дзюркіт струмка, гомін людей, шум крил голубів і шум падаючої води в джерелі, воркотіння голубів, сміх дітей, тощо. Ще один природний об’єкт біля струмка – штучний ставок, на берегах якого можна спостерігати за плакучою вербою (чоловіча стать і жіноча), за корою абрикоса і груші, розложистими кущами шипшини, шовковиці, птахами, які полюбляють чисту воду ставка. Спостерігаючи за греблею, що перегороджує русло річки для підняття рівня води перед нею з метою створення водосховища, звертається увага на необхідність і важливість такої споруди в житловому масиві Харкова. Вже біля греблі діти розглядають у підзорну трубу струмок, який потрапляє в трубу, щоб обминути перепону на своєму шляху. Там, в руслі струмка помічають пляшки і обгортки від морозива, цукерок, кинуту стару шину. Згадуючи оповідання В. Сухомлинського «Камінь», де каміння кинуте хлопцем у криницю привело до її засихання і зникнення навколишньої природи, наголошується про необхідність берегти природу і чистоту річок, струмків і джерел для того, щоб усі і надалі могли милуватися природою. Тому діти розвішують правила поведінки біля струмку і джерела, щоб усі знали, як поводити себе на природі, яка є справжнім скарбом для людства.
